Угнав Іванко вороне стадо, | (2)
Не чорне перо, по коничейку,
По коничейку на стайни лежит.

Та й угнав єго на золотий міст, | (2)
Не чорне перо, по коничейку,
По коничейку на стайни лежит.

Став ся мостойко заламувати, | (2)
Стало ся стадо затопувати. | (2)

Жаль і не жаль йму того стадейка, | (2)
А тілько жаль йму того єдного,
Того коника та й вороного,

Що гослосойком стадейко скликав, | (2)
Що очейками зіройки читав, | (2)

Що ушейками гірлойки слухав, | (2)
Що копитцями біл камінь лупав, | (2)

Що огоняйком слідки замітав, | (2)
Що гривойкою все поле вкривав. | (2)