У високих гір, де сосновий ліс,
Дівчина ходила.
І рушник знайшла, з синіх гір знесла,
До півночі його шила.

Його шила, бо не знала, що весь час, |
Чує в грудях палке кохання, наче жах. |
Ніжним білим цвіт калини опаде, |
Хай любов, тебе покличе, позове. | (2)

У високих гір, де сосновий ліс,
Опівночі заблукала.
Перейшла вона, всіх очей не зна,
Цілу нічку, цілувала.

Цілувала, покохала очі ті, |
Русі коси вимивала у ріці, |
Цвіт калини виламала у гаю. |
Миле щастя дарувала милому. | (2)