Туман, туман долинами,
Тяжко жити за горами
Гірнякові на чужині;
Не в діброві, полонині.

Сонце гріє, пригріває,
Гірняк слези проливає,
Тужить, плаче за горами,
Бо не звик ся з долинами.

Куди сягне єго око
Як далеко і широко
Степ як море те синіє;
За горами серце мліє.

Хоть прекрасний край Поділля,
Пшеницями повне кілля -
Недав б жменю вівса свого
За пів царства золотого.

Ту країна не чернява,
Куди злетить думка жвава,
Нич єї ту не займає,
Она в горах лиш гуляє.

Бо там в горах, зворах, борах
Бренять птиці в чудних хорах,
Там трумбіта, там пищавка,
Там родина та й білявка...

Мислям, думкам не почину
Ту не житя - вічно гину -
І волів би-м загибати
Ніже гори покидати.