Ти, дівчино,
Ти моє серденько,
Збуди мене рано,
Зараненько.

А дівчина
Козака любила,
Сама встала,
Його не збудила.

Та й зап'яла
Польнеє віконце,
Щоб не пекло
На козака сонце.

Сама вбралась,
Пішла жито жати.
Де взялася
Його рідна мати.

Вставай, синку,
Годі тобі спати,
Вже дівчина
Пішла жито жати.

А дівчина
Жито дожинає,
Прийшла додому -
Козака немає.