Ти, черешенька, ой, ти, вишенька,
Ой, коли ж ти цвіла, коли виросла?

Ой, коли ж ти цвіла, коли виросла,
На Дунай на ріку похилилася?

Я весною зійшла, літом виросла,
На крутий бережок похилилася.

На Дунай на ріку похилилася,
Молодая вдова зажурилася.

Молодая вдова зажурилася,
Що вже осінь пройшла, не одружилася.

Дожидала дружка пізно вечором,
Зажигала свічу воску ярого.

Ой, сиділа сама пізно звечора,
Дожидала дружка-полюбовничка.

Не стучить, не гримить по дорожечці,
Простучав, прогримів під віконечком.

І стучить, і гримить під віконечком
Ой, чи вор, чи злодій, чи розбойничок?

То не вор, не злодій, не розбойничок,
То прийшов до душі полюбовничок.

Відчинись, отворись, красна дівчино,
Я не то прийшов не розбойничок.

Я не то прийшов не розбойничок,
А я прежній твій друг — полюбовничок.

Я не так-то прийшов, я з подарочком,
Я з подарочком, з красним яблучком.

Це прийшов до душі розпроситися,
Чи позволить душа одружитися.

Не позволю, душа, оженитися,
А позволю, душа, зажуритися.

Оженися, душа, оженися, як хоч,
Та возьми за себе генеральскую доч.

Генеральская доч не сподручниця,
Моєму сундуку та й не ключниця.

Генеральская доч ні снопа зав'язать,
Ні снопа зв'язать, ані слова сказать.

Ой, як сніп зав'яже, то й розв'яжеться,
Як слово скаже, не наравиться.