Там, де Ятрань круто в'ється,
Де по каменю шумить,
Там дівчина, а як зветься
Козак знає, та мовчить.

Де з-під кручі явір в'ється,
З-під каміння б'є вода,
Там дівчина, як зірниця,
Чорнявая, молода.

Ой у полі криниченька,
Там холодная вода,
Там дівчина воду брала,
Як зірниця молода.

Карим оком як погляне,
Ще й бровою як моргне,
Білим личком засміється,
А в козака серце мре.

Нащо кому теє знати,
Де тесові ворота?
Нащо кому те питати,
З ким кохалась сирота?

Даром, дівча, квіти сієш,
Вони тобі не зійдуть,
Даром просиш батька й неньку,
Бо за мене не дадуть.

Бо ти дівчина багата,
Батько й мати в тебе є,
На оборі гарна хата,
І що в хаті — все твоє.

А я бідний сиротина,
Степ широкий — то мій край,
Шабля, люлька — все багатство,
Сивий коник — рідний брат.