Смутний вечір, смутний ранок: |(2)
Десь поїхав мій коханок.

Десь поїхав та й бариться, |(2)
Серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та й немає, |(2)
Серце ж моє умліває.

Ой вийду я на той ґанок, |(2)
Чи не їде мій коханок.

Ой він їде, а я бачу, |(2)
Він сміється, а я плачу.

Він сміється, ще й моргає, |(2)
Нагайкою коня крає.

Нагайкою коня крає, |(2)
Всю Вкраїну об'їжджає.

Як об'їхав всю Вкраїну, |(2)
Пустив коня на долину.

Пустив коня на долину, |(2)
А сідельце під калину.

А сідельце під калину, |(2)
Сам ліг спати на годину.

Спав годину, спав другую, |(2)
Ще й третюю щасливую.

Добра була годинонька, |(2)
Що прибула дівчинонька.

Та боїться приступити, |(2)
Щоб козака не збудити.

Та вирвала травиченьку, |(2)
Та вдарила по личеньку:

- Вставай, козак, годі спати, |(2)
Бо йдуть турки коня брати.

Бо йдуть турки з татарами, |(2)
Возьмуть коня з поводами.

Возьмуть коня ще й сідельце, |(2)
Тебе заб'ють, моє серце.

Возьмуть коня - другий буде, |(2)
Тебе заб'ють - то жаль буде.