Сидить сокіл на високій калині,
Пускать пір'я по широкій долині,
Чи на біду, чи на жаль,
Чи на якусь новину,
Через тебе, моя мила, загину.

Ще тя мамка колисала, гея-гой,
Коли ми тя обіцяла, гея-гой!
Тече річка а в Дунай,
А ти собі подумай,
Мені жалю молодому не давай.

Ой, дівчата чорноброві, сестриці,
Сватайтеся, бо приходять м'ясниці.
Я ся хочу женити, тебе вірно любити,
Моє серце перестане тужити.

Сидить сокіл на калині та я з ним,
Коли ми ся, моя мила, поберем?..
Поберемся, гея-гой, ми з тобою на осінь,
Як упаде жовте листя із осик.