Шуміли навколо гаї,
Казали мені солов'ї:
– Не кидай кохану, кохання зів'яне, |
Отож не лишай тут її. | (2)

А я неслухняний вродивсь,
З коханою ніжно простивсь.
Гаї солов'ями гукали шляхами: |
– Куди ж ти, куди? Повернись! | (2)

Був довго в далекім краю,
Та вірність зберіг я свою.
На крилах прилинув під гаєм орлиним, |
З надією в серці стою. | (2)

Щось довго немає її,
Думок випливають рої.
А, може, і правду, а, може, і правду |
Казали мені солов'ї? | (2)