Щука риба в морє гуляє доволі,
А я молод на чужинє, да не маю долі.

Вийду за ворота, надіну сермягу,
Ой, кто мене да пригорне, бідного дитягу!

Осідлаю коня, да пойду я в поле,
Прощай, прощай, матусенько! Ти, родная мати.

Ти, сизинькой орле, ти всюду літаєш,
А ти часто мого сина у вічі видаєш?

В полі, мати! Син твой в полі спочиває,
Над ним сидить сизий сокіл, в головку тукає.

Да вдариться бідна вдова об поли руками,
Діти мої маленькіє! Я, діти, із вами.

Сама собі мати, сама провинила,
Що нас таких покохала, да не поженила.

Сини ж мої, сини, сини соколеньки!
За тим я вас не женила, що ви молоденькі!