Шведського року, нещасливого літа,
Не одна-то душа християнська
безневинно пішла з сього світа.
То тогді-то у городі у Лебедині
Царі і князі великим всі дивом дивували,
Один до єдного словами промовляли:
"Про що-то, панове, у землі християнській не стало порядку ставати?"
"Про то, панове, що стали проклятії
Бусурмени християн братами називати".
"Хто ж теє зачинав?"
"Начинав теє проклятий Мазепа,
Як Іскру й Кочубея безневинно сам з сього світа зогнав,
Семена Палія на Сибір завдав".
То царі і князі єдин до єдного словами промовляли;
Да Семена Палія з Сибіру на Москву висилали.
Скоро-то став Семен Палій
Великим постом, весняною погодою
До білого царя на столицю прибувати,
То світ праведний государ велику радість має,
Що до себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває.
То Мазепа тоді як почув,
Що його, проклятого Мазепу, лихо доганяє,
До короля шведського такі речі промовляє:
"Королю шведський, добродію, найясніший мій пане!
Чи будем ми більше города Полтави доставати,
Чи будем з-під города з-під Полтави утікати?
Бо недурно москва стала нас кругом оступати!
Бо в Семена Палія хоч і невеликеє військо охотнеє,
Тільки одна сотня,
А буде нашу тисячу гнати й рубати,
Буде нам, великим панам, великий страх завдавати".
То король шведський тоє зачуває,
Словами промовляє:
"Мазепо, безумная главо!
Чи в мене войсько не збройне?
Чи в мене войсько не панцерне?
Да я ще тую москву могу сікти й рубати,
Ще не зарікаюсь у білого царя й на столиці побувати".
Скоро став Палій Семен
На святого отця Миколая
Із Шереметом Борисом Петровичем під Полтаву прибувати,
То став король шведський із Мазепою тайно втікати,
На царських людей вдаряти;
Много царських людей побивали,
А в городі у Батурині мужиків да жінок упень сікли да рубали,
Церкви палили, святості да ікони під ноги топтали,
Плоти справляли, На той бік Дніпра утікали.
То Семен Палій під Полтаву прибуває,
Січе й рубає, на всі сторони, як полову, метає,
До Дніпра прибуває, на той бік Дніпра поглядає,
Що король шведський із Мазепою на тім боці Дніпра походжає,
То він-то мечем махає,
Словами промовляє:
"Помоли ти, Мазепо, за мене бога, що я тебе не догнав –
Альбо б посік, альбо порубав,
Альбо живйом на вічну каторгу завдав!"
Земле, земле християнська,
Єгда ти була смутками і печальми наповнена,
Не знала, де родина об родині промишляє.
Дай, боже, честь і хвалу Світ-праведному государю
Да й Семену Палію, Превеликому пану,
Що не дав шведу християн на поталу!
Ой дай, боже, усім християнам многая літа
До щасливого прожитія у цім світі!