Пропала надія, забилося серце,
Заплакали очі мої,
Любив я дівчину і то ся минуло,
Тяженько на серці мені.

Якби вона знала мою любов щиру,
Вона б не кидала мене,
Любила б, кохала, як мати дитину,
І серце віддала б своє.

Мила спацерує, з другими жартує,
Я думку думаю собі,
Що ми ся любили, дарма ся кохали,
Тяженько на серці мені.

Сиджу на крісельци, дивлюся в віконце,
Зриваю оченька за ним,
Бо ми ся любили, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як дим.

Ох, Боже мій, Боже, чого-с сиротину
Так блудом по світу пустив?
Не прийми до царства того поганина,
Що мою дівчину любив!