1. По той бік гора, по сей бік гора,
Мижи тими двома гороньками сходила зоря.

2. А то ни зоря, дівчина моя,
Встала рано, ще й дуже раненько, по воду пішла.

3. А я за нею, як за зорею,
Сивим конем та й ще чистим полем, чи ї здогоню.

4. А як здогонив та й заговорив,
– А хто ж тибе, моє серденятко, так рано збудив.

5. А в моїм дворі штири покої,
Ще й п'ятая гарна присвітличка для миленької.

6. – Миленька моя, сідай на коня,
Та й поїдем у то чисте поле до мого двора.

7. – Ніхто не збудив, я сама встала,
Зійшла зоря, зоря серед моря, по воду пішла.

8. – Не правда твоя, не маєш двора,
Тільки маєш дуже стару хату і то не твоя.