Ой, за гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.

Брала, брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.

Ой, там Василь сіно косить,
Вдовин голос переносить.

Кинув косу на нивочку,
А сам пішов додомочку.

Та й сів собі на лавочку,
Склонив на стіл головочку.

Вийшла мати із кімнати,
Стала Василя питати:

Чого сидиш? Що думаєш?
Чом ти не п'єш, не гуляєш?

Позволь, мати, вдову взяти.
Буду пити ще й гуляти.

Не позволю вдови взяти,
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого
Ще й зчарує сина мого.

Скричав Василь на малого:
Сідлай коня вороного

Та поїдем у Молдову,
Там найдемо другу вдову.

Ой, став Василь виїжджати,
Стала мати проклинати:

Щоб тобі став кінь горою,
А нагайка — гадиною.

Сам, молодий, — яворою!
Ой, там жито під горою.

Вийшла мати жито жати,
Ой, став дощик накрапати.

Стала мати утікати,
Під явором спочивати.

Під явором спочивати,
Із явора листя рвати.

Із явора листя рвати,
І став явір промовляти:

Не рви, нене, листя з мене
Буде тобі гріх за мене.

Іди, сину, додомочку,
Змию тобі головочку.

Змию тобі головоньку,
Позволю взять удівоньку.

Не клич, мати, додомочку,
Не мий мені головочку.

Не мий мені головоньки,
Не тра мені удівоньки.