Ой, ясне сонце високо сходить,
А низенько заходить,
Чогось, братця, да чумацький отаман
По доріжечках ходить.

Ой, да білі ручки ломить,
Й він словесно й говорить,
Ой, що з-під гаю,
Та з під темного лісу
Розбійники виїжджають.

Що найстарший превражний
Син розбійник
На сивому коні грає,
Ой, що він грає, виграває,
Він до валки привертає:

Ой здорові, превражії сини,
Ой, здорові ночували!
Ой скажіть же превражії сини,
Де ж ваш чумацький отаман?

Наш отаман сидить між возами,
Умивається дрібними.
Ой, ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Ой, беріть же дрюки в руки
Та й бийте розбійників,
Та й бийте, не робійте!

Хлопці встали, дрюки взяли
І побили й пов'язали
Й на нові вози поклали,
І повезли в город Полтаву,
І зробили собі славу,
Що сорок ще й чотири,
А десяти не побила.