Ой Боже, Боже, з такою годиною:
Прокляла мати малою дитиною.

А чи прокляла, а чи так уродилася:
Нема того дня, щоб я не журилася.

Ой, Боже, Боже, що не рідная мати:
Лягла сирота, не вечерявши, спати.

Не вечерявши, не буду й обідати.
Коли б пустили родину одвідати.

Ой, Боже, Боже, коли той вечір буде?
Коли про мене наговоряться люди?

Говорили старі, говорили й молодії,
Кажуть про мене й сусідоньки близькії.

Лугом іду — луги розвиваються,
Улицею йду — вороги втішаються!