Ой, у неділю гей, рано-пораненьку, гей,
Мати сина лає—проклинає:

Ой, іди ж, сину, гей, тепера од мене, гей,
Через тебе, сину, лайка в хаті в мене.

Ой, і сам я, мати, теє добре знаю, гей,
Що не люблену жону собі маю.

Ох і звечора, гей, коника сідлаю гей,
А із півночі з двора виїжджаю.

А із півночі гей, з двора виїжджаю,
А як світає к морю приїжджаю.

Ой, на синім морі гей, тучі громовії гей,
Та й ідуть дощі гей, дощі заливнії.

Ой, ідуть дощі, дощі заливнії гей,
Та пливуть судна, судна золотії.

Ой, на однім судні гей, свічечка палає, гей,
А на другім судні козак помирає.

Ой, на другім судні гей, козак помирає, гей,
А на третім судні матуся ридає.

Ой, не плач, не плач, матусю старая, гей,
А нехай плаче жона молодая.

Ой, нехай плаче жона молодая, гей,
Що зостається дитина малая.