Ой, роду мій милий.
Розійшовся по всім світі, |
Як той туман сивий. | (2)

А від того туманочку,
Світа не видати,
Тяжко-важко на чужині |
Родину зібрати. | (2)

Пливе човен, води повен
Та й вихитується,
Здибається брат з сестрою |
Та й випитується: | (2)

Ой, сестро наша, сестро дорогая,
Чи привикла, сестро, межи ворогами. (2)

Тобі, брате, та питати, мені — не казати,
Обілляють дрібні сльози, а я вийду з хати.

Ой, у полі криниченька межи берегами, |
Тяжко-важко на чужині межи ворогами. | (2)

Ой, а хто іде — води бере, водиці нап'ється,
Ой, так з мене на чужині всякий насміється. (2)

Брати мої, брати мої, брати соколочки,
Приїзжайте ви до мене а щонеділечки. (2)

Як до тебе приїзжати, коли ти вбогая,
Хоч я, брате, убогая, коли не гордая. (2)