Ой, ходила тая удівонька
По крутій горі,
Та й збирала трояноє зілля
На чари мені.

Ой, ти сину, ти моя дитино,
Ти моє дитя,
Не женися на тій удовиці,
Не буде життя.

Бо вдівонька – то вже не дівонька,
Не дівочий стан,
Ой, як стане білу постіль слати,
Заплаче й не раз.

Ой, ти постіль, моя біла постіль,
Чом не стелишся?
Ой, мій муже перший та добрий,
Чом не вернешся?

Ой, ти постіль, моя біла постіль,
Ти сама стелись,
Ой, мій муже перший та добрий,
Хоч у сні приснись!