Ой, давно, давно я в батька була,
Вже й тая стежечка терном заросла.

Ой, терном, терном, ще й шипшиною...
Була я в батенька ще й дівчиною.

Я в батька була, так як цвіт цвіла,
Тепер я стала, як трава, в'яла.

Ой, де летіла - трава шуміла,
А де ж я впала - річка там стала.

Текла річенька через батьків двір,
Через батьків двір та на поговір.

Через батьків двір та на поговір, —
Ой, побив, побив та й пішов на мир.

Та ще й хвалиться, вихваляється:
Ой, добре, добре, чуже дитя бить.

Не пручається і не лається —
До білих ніжок приклоняється!