Нічка була темна, всюди було тихо –
До села стихенька під'їжджало лихо.

Під'їжджали кати попід наші хати,
Забирали друзів за підпільну працю.

За підпільну працю та й скували руки
І повели шляхом до тюрми на муки.

По три рази денно воду доносили,
А шість разів на день нагаями били.

Так сиділи друзі аж півтора року,
Аж їх викликали слухати вироку.

Вирок прочитали, на смерть засудили:
Скоростріл загримів – друзі повалились.

"Прощай, Україно, прощай батько й мати,
За наш край дорогий мусим помирати".

Не одная жертва за Вкраїну впала –
Слава Україні і Героям слава!