Наряджає мати сина
Та й на косовицю.
Зачесала чорні кудрі
Та й на потилицю.

Я ж думала, мій синочку,
Що ти траву косиш:
А ти кинув косу в росу,
Сам сів та й голосиш.

Ой, коли б ти та, мати,
Знала, якая досада,
То ти б мене молодим женила,
Щоб була одрада.

Жени, синку, жени, синку,
Та бери жінку любку,
Цілуй її, милуй її,
Як голуб голубку!