Надлетіли гуси з далекого краю,
Сколотили воду на тихім Дунаю. | (2)

А як сколотили та й заговорили:
Війна мусить бути, бо вже йдуть в рекрути. | (2)

Вийшла стара мати із нової хати:
Вернися, синочку, щось маю сказати. | (2)

Вернися, синочку, ще раз до домочку,
Змию ж я ти, змию ще раз головочку. | (2)

– Було ж мені мити, як я був при тобі,
Тепер ми не змиєш, бо я жовнір собі. | (2)

Змиють мені, змиють дощі майовії,
Кучері розчешуть кулі стальовії. | (2)

Голову змивали дощі майовії,
Кучері чесали кулі стальовії. | (2)

– Було мене, мати, в купели залляти,
Хлопці-українці мусят кров пролляти. | (2)