На моїм подвіроньку
Зацвіла мушкателька...
Питається козак дівчини:
"Чого така сумненька?"

І мірта зелененька,
І вельон білесенький...
Тому то я сумую,
Що не той мій миленький!

Мій милий при війську служить,
Нічого він не знає,
Що його дівчинонька
До шлюбу ся збирає.

Йде дівчина до шлюбу,
З жовняром ся здибає,
Жовняр їй руку дає
І так її питає:

Дівчино, дівчинонько,
Де'с ті слова поділа?
Як я ішов до війська,
Три рази ти умліла.

Не так ти за мною,
Як я за тобою,
Що мене відливали
Холодною водою.

Козаче, козаченьку,
Не треба говорити,
Я того хлопця покину,
З тобою буду жити.

Дівчино, дівчинонько,
Не треба так робити,
Кому вірно присягала –
З тим треба вік вже жити.