Мені сімнадцять літ минало,
Якраз тоді сади цвіли.
Я про кохання ще не знала, |
Ми тільки друзями були. | (2)

Як ти пройшов повз нашу хату,
Я задивилась на твій стан,
Довго стояла під вербою, |
Поки вечірній впав туман. | (2)

Туман упав, я ще стояла,
Вечірня зіронька зійшла.
А мати кличе вечеряти, |
А я ще дальше в сад зайшла. | (2)

Як я садила айстри білі,
Ти помагав мені тоди.
З тих пір я мрію про кохання, |
З тих пір душа мене болить. | (2)

В моєму саду айстри білі
Схилили голову в журбі.
В моєму серці згасли мрії, |
Чужою стала я тобі. | (2)

Все розкажуть вам айстри білі,
Усе з початку до кінця:
Як любиш, милий мій, другую, |
То поведи ї до вінця. | (2)

А я як буду ще щаслива,
Зустріну іншого в житті,
Йому розкажу про кохання, |
Йому, йому, а не тобі. | (2)

А як умру я молоденька,
То поховайте серед трав.
Тоді зірвеш ти айстру білу, |
Згадаєш хто тебе кохав. | (2)