Кучерявий баранець, кучеряві роги,
Пішов би я до дівчини — не знаю дороги.
Ой, піду я попід сад, чи не впаде сливка,
Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка.

Ой, піду я у садочок, чи не впаде грушка,
Ой, чи вийде, чи не вийде люба моя душка.
Ой, піду я попід сад, чи не впаде ябко,
Ой, чи вийде, чи не вийде моє солодятко.

Ой, коб не ти, дівчинонько, і не твої очі,
Не стояв би мій коничок до самої ночі.
Парашечко, бідашечко, не дай погибати,
А заведи коня в стайню, а мене до хати.

Ой, дівчино-дівчинонько, не боїшся бега,
Заморила-с мого коня у твого порога.
Ой, вдар, коню, копитами перед воротами.
Вийди, вийди, дівчинонько з чорними бровами.

Не сам іду, коня веду, білявко небого,
Отворяй мі воротенця, не бійся нікого.
Ой, конику воронику, конику каштанку,
Ой, як їдеш до дівчини, постій коло ґанку.

— Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,
Як я тобі за ворота обаріики сипав?
— Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,
Як я твою цілу хату калинов обтикав?

— Ой, чи чула, чи не чула, не обзивалася,
Бо я тебе, мій миленький, не сподівалася.
Білявино, лебедино, чому-с така красна,
Як калина рум'яная, як зірочка ясна?

Ой, гіллява березонька, гіллява, гіллява,
Ой, мені ся сподобала дівчина білява.
Ой, на ставу, на ставочку дрібні каченята,
Які в тебе, такі в мене сиві оченята.