Косив Василь сіно, високі покоси,
До нього дівчина дитину приносить. | (2)

– Василю, Василю, на тобі дитину,
Не візьмеш дитину, на покосі кину. | (2)

Кинув Василь косу до самого долу,
Та й узяв дитину, та й поніс додому. | (2)

Як приніс додому, відчиняє двері,
Двері відчиняє, матері питає. | (2)

– Мамо, ж моя мамо, що ж то за причина,
На моїм покосі лежала дитина? | (2)

– Не гризися, сину, якось воно буде,
Через п'ять рочейків помічник в нас буде. | (2)

Мамо, ж моя мамо, то не вся причина,
В сінях за дверима там стоїть дівчина. | (2)

– Як стоїть дівчина, най іде до хати,
Бо вна тій дитині буде рідна мати. | (2)

Прийшла вна до хати, низько ся вклонила,
– Простіть мені, мамо, що'м ся провинила. | (2)