У Шпакові, у селі,
Заспівали молодці:
Дивіться, наш війт |
З коршми манджає, |
Писар його тримає, |
Щоб в рів не скотився! | (2)

Війт до писаря мовить:
0й, мороз кости ломить,
0й, люди, скажіть |
Мені що то є, |
Завтра Великдень буде, |
А сніг по коліна! | (2)

Писар війтові сказав:
Чи вам Мошко трійла дав,
Щоб нині навіть |
Того не знати: |
Завтра Зелені Свята, |
А не Великодні! | (2)

Цілу нічку війт не спав,
Варив яйця й малював,
А рано не дивився, |
Що сніги, |
Взяв у кошик ковбаси |
І вийшов святити! | (2)

А пан писар раненько
В сад манджає скоренько,
Сухого гилля |
З бзини наломив |
І всю хату замаїв, |
Всю стріху довкола! | (2)

На всеночне люди йдуть,
Бо Різдво всі святкують —
І бачать: |
В писаря на хаті ліс, |
А війт ковбасу надніс |
І сів під дзвіницю. | (2)

Чи наш писар одурів,
Чи наш війт блекоту з'їв?
В Одного Сошествіє |
Сьогодні, |
В другого Великодні, — |
Ой, стид для громади! | (2)

А на те їм молодці:
Тому винні ви усі,
Ви знали, кого |
На війта клали, |
На писаря приймали, |
Тепер їх шануйте!.. | (2)

Ой, Ісусе, маленький
Заступи нас, добренький,
Від війта, |
На горівку ласого, |
Й від писаря такого, |
Як є у Шпакові! | (2)