Говорять нам люди старенькі,
Що були в нас часи тяженькі,
Як панщина тривала, |
Людей бідних згинала, |
До землі! | (2)

На щастя та пора минула,
Коли то в нас панщина була,
Говорять старі люди, |
Що вже так зле не буде, |
Як було. | (2)

Та я вам співав би не тої:
Хоч нема вже панщини злої,
Але нужда триває, |
І всіх людей згинає |
У троє. | (2)

Як тая панщина пропала,
То коршма далі панувала,
Брала в людей достатки |
І пускала без латки |
На жебри. | (2)

Як коршму стали оминати,
Вже люди стали відживати, —
Прийшла війна світова, |
Гинув нарід, як трава, |
Задурно! | (2)

Настала коротка хвилина,
Що легче зітхнула людина, —
Й друге лихо настає, |
Й криза людям не дає |
Дихнути. | (2)

Господар працює до ночі,
Та зиску не бачили очі,
Що посадить, посіє, |
Все так подешевіє, |
Що горе! | (2)

Як в місті щось хоче купити,
Друть шкіру, нема чим платити,
А як хоче продати, |
То все одно, що дати |
Задармо! | (2)

Зарібник роботи шукає,
Як знайде, ледви віддихає, —
Але як часом не знайде, |
Хоч пів світа перейде, |
Голодний! | (2)

Так нині всім людям ведеться,
Всім тонко та ще й тонке рветься,
Лиш той, хто гроші має, |
Біди нині не знає |
Щасливий! | (2)

Ісусе, Господи Предвічний,
В потребі будь Ти нам помічний,
Від кризи, нужди злої, |
Від панщини нової |
Спаси нас! | (2)