Коло Тернополя виросла тополя,
Питається дурень, кілько маю поля. | (2)

А я, молоденька, знала, що сказати:
Забула-м ся дома мами запитати. | (2)

Пливе качка біла, пливе сороката.
Взяв би-м тя, дівчино, коли-с не багата. | (2)

Хоч я не багата, не в палатах стою,
Віночка не згублю, тебе ся не бою. | (2)

Ой кинь же, дівчино, та той камінь в воду,
Як той камінь сплине, оженюся з тобов. | (2)

Подивися, дурню, скільки зір на небі,
Коли їх полічиш, то піду за тебе. | (2)

Коли їх полічиш, та ще й порахуєш, —
Молоду давнину розуму трофуєш. | (2)