Кого вірно люблю,
За тим помираю,
За нові ворота |
Його виряджаю. | (2)

Іди, милий, іди,
Іди та не бався,
Сонечко заходить, |
Додому вертайся. | (2)

Сонечко заходить,
Дружка не видати,
Повів до Дунаю |
Коня наповати. | (2)

Не видно милого,
Чогось не видати,
На жовтім пісочку |
Лиш слідочки знати. | (2)

Ой, один слідочок
Коня вороного,
А другий слідочок |
Миленького мого. | (2)

Сороки й ворони
Тіло розношали,
Його жовті кості |
В Дунай повкидали. | (2)

Піду до Дунаю
Кості позбираю,
Шовковим платочком, |
Поперетираю. | (2)

В зеленім садочку
Кості поховаю.
Кого вірно люблю, |
За тим помираю. | (2)