Коби скоріше повечоріло,
Коби ту кладку перейти
І залишити щире кохання, |
І до дівчини більш не йти. | (2)

Ой, знаю, знаю, щирий козаче,
Що ти до нас трьох приходив,
Лишень не знаю, щирий козаче, |
Котру з нас трьох ти полюбив. | (2)

Одну любив я задля любови,
Другу любив за красоту.
А ти, Марусю, сумна ходила, |
Осталась в серці моєму ти. | (2)

Прийшла Маруся на крутий берег,
Там де пливали три кораблі.
Скочила в воду, забилось серце, |
Знайшла прихилоньку собі. | (2)

А той же козак був гарний хлопець,
Витяг хустину з рукава.
Витяг хустину, кинув на воду, |
Бери, Марусю, що с ми дала. | (2)

Бери, Марусю, тую хустину,
Най не чорніє на воді,
Бо карі очі і стан дівочий |
Знайшли прихилоньку собі. | (2)