Кажуть люди – правда щира, (2) |
Яка я була красива. | (2)

Очі мала, як терночки, (2) |
Брови були, як шнурочки. | (2)

Така'м була, як сніг біла, (2) |
А тепер ня ненза з'їла. | (2)

Не так ненза, як п'яниця, (2) |
Прийде домів – не тямиться. | (2)

По дорозі портки згубив, (2) |
Прийшов домів – мене набив. | (2)

– Іди, жінко, портки найди, (2) |
Як не найдеш, домів не йди. | (2)

Ой пішла я коло плота, (2) |
Тягну портки із болота. | (2)

Взяла'м його за чуприну: (2) |
– На ти портки, вражий сину. | (2)