Казав, казав чабан дівці:
Спечи коржа, займу вівці.
Ой, ти брешеш, ти обманеш, |
Коржа з'їси і не займеш. | (2)

Ой, там, ой, там за горою,
Сам не знаю, за котрою,
Ой, казала приходити, |
Сам не знаю, що робити. | (2)

Ти ж з мене сміялася,
Ти ж мені попалася.
Тепер свою біду бачу, |
Ти смієшся, а я плачу. | (2)

Ой, чабане, чабане,
Покинь вівці пасти.
Не покину, доки згину, |
Бо навчуся красти. | (2)