Їхав козак з України та й зблудив з дороги,
Та й заїхав на подвір'я до бідної вдови. [1] | (2)

Ой, ти, вдово молоденька, як ти тутки маєш,
З маленькими діточками як ту[то] проживаєш? | (2)

Як ся маю, козаченьку, та як я ся маю,
По чім ти мене спізнаєш, що мужа не маю? | (2)

Пізнаю тя по оздобі та й по твоїм ході,
Що ти сумна-невесела ходиш у жалобі. | (2)

Старий козак, старий козак вміє порадити:
Роздай-роздай дрібні діти, будемо[будеме] си жити! | (2)

Мої діти не ягнята, вни не підут пасти,
А я своїм дітьом – мати, не дам їм пропасти! | (2)

Ввечир буду запрядати, ввечєр[а вдень] буду шити,
Я з своїми діточками сама буду жити! [2] | (2)