Ішов козак яром-долиною,
Гей, а дівчина — крутою горою. | (2)

Прийшов козак стиха під віконце:
Гей, добрий вечір, дівчинонько-серце! | (2)

Дівчинонько, що ти дома робиш,
Гей, чом не вийдеш? Стиха не говориш? | (2)

Як же мені стиха говорити?
Гей, боюсь мужа, боюсь розбудити. | (2)

Ой піду я яром-долиною,
Гей, чи не найду цвіта з калиною? | (2)

Ой, не найшла цвіта з калиною,
Гей, тільки стояв козак з дівчиною. | (2)

Покотився горіх з ліщиною,
Гей, розлучився козак з дівчиною. | (2)

Горе, горе, а хто кохається,
Гей, а ще гірше, як розлучається. | (2)

Дай же, боже, дощу громового,
Гей, забий, забий нелюбого мого. | (2)

Злини, злини, градовая туча,
Гей, забий, забий законного мужа. | (2)

А звечора свічечка горіла,
Гей, опівночі туча прогриміла. | (2)

Ой, зринула градовая туча,
Гей, не забила законного мужа. | (2)

Та не вбила законного мужа,
Гей, тільки вбила, кого я любила. | (2)

Не забила, на кого просила,
Гей, а забила, кого я любила. | (2)

Лиш того забила, кого я любила,
Лиш того залляло, що вірно кохала. | (2)

Тепер я у лузі не калина,
Гей, зосталася в роду не дитина. | (2)

Аби я дівчина, то косу б чесала,
Аби я московка, москаля б чекала. | (2)

Аби я вдовиця, пила б та гуляла,
Аби я хазяйка, хазяїна б мала. | (2)