Ой, гуляв нівроку
Парубок три роки,
Аж до цієї пори.
Чорнява дівчина |
Любити не хоче |
Та хоч ляж та й умри! | (2)

Прийшов він до дівчини
Та й став під віконцем,
Там сидять старости,
Сидять-розмовляють, |
Дівчину питають: |
Чи підеш ти, чи ні? | (2)

Дівчина кивнула,
Рукою махнула
Та й батьків питає.
Старий до старої |
Кивнув головою, |
Та нехай уже йде! | (2)

Батьку мій і мати,
Раді вже віддати,
Рідний брат не віддає.
Братику мій рідненький, |
Голубе сизенький, |
Та віддай вже мене! | (2)

Братику мій рідненький,
Голубе сизенький,
Та віддай вже мене!
Там добрії люди, |
Мені добре буде, |
То віддай вже мене! | (2)