Глибока кирниця, глибоко копана,
Там стоїть Катруся, як намальована.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, як намальована!

При кирниці стала, водиці набрала,
Про свого Йвасика милого думала.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Милого думала.

Якби тя, Йвасику, на дні зобачила,
То зараз би-м туди в кирницю скочила.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, в кирницю скочила.

Найперш би вкинула цей гарний віночок,
Що я його сплела з рожевих ружечок.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, з рожевих ружечок.

Ой ні, я не скочу – кирниця глибока,
Кирниця глибока і зимна в ній вода.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха,
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, і зимна в ній вода.