Фраїрочко, що-с думала,
Коли зо мнов волки гнала?
В мене була думка моя,
Же ти не мій, а я не твоя.

Чотири воли пасу я
У зеленому гайочку.
Знайшов собі милий другу,
Залишив ня, фраїрочку.

Чотири воли пасу я,
На них писанії ярма.
Гей, та й не один ціловав
Моє біле личко дарма.

Лем ти один так ціловав,
Аж ся зорі утішали!
Бодай же ті не діждали,
Що нас двоє розлучали.

Стілько раз мене ціловав,
Скільки в небі зірок бачу!
Бодай, Йванку, ти не чував,
Як за тобов тепер плачу.

Я поверну ті дарунки,
Що ти мені надаровав,
Лем ти того не поверну,
Що ти мене націловав.