Чорним очкам пора спати,
Бо їм треба рано встати,
Бо їм треба рано встати,
Коничкові обрік дати.
Коничкові обрік дати,
До дівчини поїхати.
Під'їжджає під ворота -
Стоїть дівка краща злота.
На ній сукня паперова,
Сама гарана, чорноброва.
Бере коня за гривоньку,
А козака за рученьку.
Дає коню вівса-сіна,
А козаку меду-вина.
Сама сіла в кінці стола,
До козака - ані слова.
"Чого сіла, посмутніла,
Чи жаль коню вівса-сіна?
Чи жаль коню вівса-сіна,
Чи козаку меду-вина?"
"Не жаль коню вівса-сіна,
Ні козаку меду-вина,
А жаль мені молодості,
Що не любиш по щирості"