Чом ти не прийшов, як місяць зійшов?
Я тебе чекала!..
Чи коня не мав, чи стежки не знав, |
Мати не пускала? | (2)

І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала:
Найстарша сестра, бодай не зросла, |
Сідельце сховала. | (2)

А менша сестра сідельце знайшла -
Коня осідлала.
Поїдь, братику, до дівчиноньки, |
Що тебе чекала... | (2)

Тече річенька невеличенька,
Схочу – перескочу.
Віддайте мене, моя матінко, |
За кого я схочу. | (2)

Мати віддала, та й наказала:
В гості не бувати.
А як прийдеш ти, моя донечко, |
То й вижену з хати. | (2)

Терпіла рочок, терпіла другий,
Третій не стерпіла.
Перекинулась – та й зозулькою |
В гості полетіла. | (2)

А як летіла, трави горнула
Сірими крилами.
Ой, як летіла - землю зросила |
Гіркими сльозами. | (2)

Ой, летіла та й під віконечко,
Сіла на калині.
Та й стала кувать ще й розказувать, |
Як жить на чужині. | (2)

Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
А в кімнаті цій найменший синок |
Рушницю ладнає. | (2)

Дозволь, матінко, дозволь, рідна,
В зозулю стріляти,
Бо вона кує, жалю завдає, |
Аж важко слухати. | (2)

Не дозволю я тобі, синоньку,
По зозулі бити,
Бо їй маленькій, як доньці моїй, |
Важко в світі жити. | (2)

Ой, зозуленько, та й сивенькая,
Перестань кувати.
А як ти – моя донька рідная, |
То й зайди до хати. | (2)