Чи ти мене вірно любиш,
Козаче чорнявий?
Чи, жартуючи зі мною,
Тільки робиш славу?

Люблю тебе, дівчинонько,
Люблю ще й кохаю,
А твій батько все говорить,
Що я п'ю, гуляю.

Не жартую я з тобою,
Буду вік кохати,
Нехай тільки віддасть тебе
Та й за мене мати.

Пригорнися, мій миленький,
Всю правдочку скажу,
Через тебе, мій миленький,
В темний гроб я ляжу.

Як ти умреш ізвечора,
А я умру вранці,
Нехай же нас поховають
Та й у одній ямці.

Зорі сяють серед неба,
Дівчата співають,
А дівчину парубчина
Давно виглядає.

Не виглядай, бо не вийду,
Мати не пускає,
За сусіда багатого
Мене заручає.

В знаки мені добре дались
Тії вечерниці.
Як не віддасть та й за тебе,
Піду у черниці.

Як не віддасть стара мати,
Личко замарніє,
А сусіди-воріженьки
Кажуть: багатіє.

Не діждуться воріженьки,
Хай їх Бог скарає.
Як згубили вони пари,
Тільки місяць знає.

Серед гаю, біля шляху
В одну домовину
Засипали, заховали
Козака й дівчину.

З того часу, як дівчата
Веснянки співають,
Про нещасне те кохання
Сумно споминають.

З того часу на могилі
Стара мати -плаче,
Над сивою головою
Тільки ворон кряче.