Чи ти чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?
Мимо твоїх ворітечок
Сивим конем їхав.

Хоть я чула, хоть не чула,
Так догадалася,
Мела хату, мела сіни
Та й засміялася...

Не розливай, мати, води,
Бо тяжко носити,
Не розлучай з милим другом,
З ним тобі не жити...

Буду, доню, воду брати,
Буду розливати,
Нелюбого зятя мого
Буду розлучати...

Червоная калинонька,
А біле деревце,
Чом не ходиш, не говориш,
Козаченьку-серце?..

Як до тебе, моя мила, ходити:
Кругом живуть вороженьки —
Нас будуть судити...

Нехай судять, нехай судять,
Судила б їх мука:
Вони бачать, вони чують,
Що з милим розлука...

Нехай судять, нехай судять,
Ми не боїмося:
Ми на їхнє безголов'я
Та й поберемося!..