Чи чули, браття, предивну новину,
Предивну новину,
Ірод завзявся на Божого Сина!
На Божого Сина!

Ірод лукавий того розізлився,
Того розізлився,
Що Князь Всесвіта на світ народився,
На світ народився!

Щоб своє царство собі схоронити,
Собі охоронити,
Схотів Ісуса маленького вбити,
Маленького вбити.

Своїх вояків у світ посилає,
У світ посилає,
Христа зловити він їх заставляв,
Він їх заставляв.

А Божа Мати про теє узнала,
Про теє узнала,
Та в Україну з Христом утікала,
З Христом утікала.

Йде Мати Божа, буйний вітер віє,
Буйний вітер віє,
А там господар пшениченьку сіє,
Пшениченьку сіє.

Ой, господарю, не дай нам пропасти,
Не дай нам пропасти,
Дай уникнути вражої напасти!
Вражої напасти!

Втікайте скоро лугами, полями,
Лугами, полями,
Я вас не зраджу, хай Бог буде з вами!
Хай Бог буде з вами!

Лиш Божа Мати на стежку ступила,
На стежку ступила,
А вже пшеничка зійшла і зацвіла,
Зійшла і зацвіла.

Лиш Божа Мати за нивкою стала,
За нивкаю стала,
А вже пшеничка під серп дозрівала!
Під серп дозрівала!

0й, чудо, чудо! — господар так каже,
Господар так каже -
А тут вже шляхом їде військо враже!
Їде військо враже!

Гей, господарю, не смій укривати,
Не смій укривати,
Чи сюди ішла з дитиною мати?
З дитиною мати.

Ой, ішла, ішла, буйний вітер віяв,
Буйний вітер віяв,
Тоді я свою пшениченьку сіяв!
Пшениченьку сіяв!

Коли ж це було! Шкода здоганяти!
Шкода здоганяти!
Лютився Ірод, казав завертати!
Казав завертати!

Тоді до Мами сказала Дитина,
Сказала Дитина:
Буде щаслива уся Україна!
Уся Україна!

Хоч і зазнає терпінь дуже много,
Терпінь дуже много,
Діждеться слави і щастя від Бога!
І щастя від Бога!