Була вдовойка в конець села,
А мала ж вона три донейки.
Рай рожество! Рай, рожество!
Їдна донейка й а Марусейка,
Друга донейка й а Ганусейка,
[Третя донейка й а Настусейка.
— Ой моє дитє а Марусейко,
Поїдь, поїдь а на війноньку!
— Ой моя матінко а голубонько,
Я не вмію коня сідлати,
А на йому поїхати.
— Ой моє дитє а Ганусейко,
Ой поїдь, поїдь а на війноньку!
— Ой моя матінко-голубонько,
Я не вмію коня сідлати,
А на йому поїхати.
— Ой моє дитє а Настусейко,
Поїдь, поїдь а на війноньку!
— Моя матінко-голубонько,
І умію коня сідлати
Та й на ньому поїхати.
Мати дочку уряджала,
Уряджаючи та й научала:
— Моє дитє Настусейко,
Поїдь, поїдь на війноньку!
Наперед війська не вибивайся,
Назад війська та й не оставайся!
Наперед війська — а намовойка,
А назад війська — то погонойка,
Посеред війська — а розмовойка.
Вона матінки не послухала,
Наперед війська виїхала,
Ой виїхала ще й викрикнула,
Шабелькою та вимахнула!
Рай, рожество!]