Бог з неба сходить,
З Діви ся родить
Во яслах, в стайні убогій
Для щастя многих,
Для всіх нас!

Ангели з неба,
Як було треба співали!
До Вифлеєму
Всім тим дорогу являли!

Звізда небесна
Сіяла ясно над шопов,
Прийшли три царі,
Воздали дари з охотов!

Злото, кадило
Разом із миром зложили.
І на колінах
Пана в пеленах просили:

Прийми нас Царю,
хоч нас так мало, в офіру,
Як слуг своїх
Дуже убогих і щирих!

Ірод питає:
Що там сіяє на небі?
Волхви сказали:
Ми з книг читали: в Вертепі

Христос — цар славний,
І пастер главний родився.
Ірод же з того
Чуда нового журився:

Є сила війська,
До міста швидко післати,
Невинні діти
По два-три літа стинати!

Матерям горе,
Сльози, як море, ридають.
Ірода злого
Немилостиво ругають.

Йосиф старенький,
Цар молоденький в Єгипет
Взяв з собов Матку
Та й на ослятку ступають.

На й тепер Ірод
І весь його рід воює,
Собі без віку
Пекельну муку готує.

Христос царствує
Та й нам дарує всім Царство!
Дякуєм Йому,
Пану нашому, прекрасно!

Просим до того,
Щоби ще много прожити
В щасті, в здоров'ї,
Ще й добру долю дожити!

Всім разом нині
При святій днині вінчуєм:
Сто літ прожити
Бога хвалити навіки!