Ай попід гай, да й попід
Гай зелененький,
Ой, там брала дівчинонька
Лен дрібненький.

Та як брала, та як брала,
Так стелила,
До тихого Дунайчику
Говорила:

Ой, ти Дунай, ой, ти водо,
Ти тихенька,
Кому ж я ся тай судила,
Молоденька?

Чи попові, чи дякові,
Ой, дай Боже!
А як тому лайдакові,
Не дай Боже!

Не дай мене, моя мамко,
За лайдака,
Бо минеться худібонька
Хоч би й яка.

Біда ж, мати, біда ж, мати,
А з бідою,
Ой, піду ж я
Волочити бороною.

Посіяла пшениченьку,
Зволочила,
Дрібненькими слізочками
Примочила.

А я в свого та й бадечка
Нна відході
Посажу я зелен явір
А в городі.

А хто ж буде зелен явір
Підливати,
Той ме мене молоденьку
Споминати:

"А вже ж нема та й не буде
Тої дочки,
Що садила, підливала
Яворочки".