Стоїть зелен явір, шумить він гіллями,
Шумить він гіллями, шумить.
Козаче, соколю, порадь, що робити, |
Тоді, коли серце болить. | (2)

А зорі, а зорі по синьому морі,
А місяць з-за хмар вигляда.
Ти рвалась, голубко, від мене до хати, |
А я все тебе не пускав. | (2)

Пусти мя, мій милий, пусти на до хати,
Надворі біліє вже день.
Як прийду до хати – спитається мати: |
А де ж, ти, була дотепер? | (2)

А ти її скажеш, моя наймиліша,
Що була в вишневім саду.
Квіточки збирала і пісню співала, |
Тепер вже додому іду. | (2)

Шумить дуб зелений, шумить дуб зелений,
І листя на ньому шумить.
Козаче–соколю, порадь, що робити |
Тоді, коли серце болить. | (2)

До мене ти ходиш, і з мене смієшся,
А я полюбила тебе.
Іди ж ти, проклятий, шукай собі другу, |
А я піду втоплю себе. | (2)

Не хочу я другу, не хочу я другу,
З тобою я жити хочу.
Не зраджу ніколи тобі, моя мила, |
Тебе цілим серцем люблю! | (2)

Ні вірю, не вірю тобі я, козаче,
Не вірю коханню твому,
Коли я прийшла у садок, то побачила, |
Що ти цілуєш другу. | (2)

Я їй не кохаю, я їй не кохаю,
Кохаю я тільки тебе,
Пробач, моя мила, прости, найдорожча, |
За все ти пробачиш мене. | (2)