А лісі, лісі під дубиною,
Там сидів голуб з голубиною.

Сиділи вни си, говорилиси,
Сивийким крильцьом накривалися.

Надлетів ворон з-за чорной хмари,
Розбив, розігнав голубів з пари.

Голуба вбивши, голубку взявши,
За тихий Дунай запровадивши.

Дав він ї їсти жита, пшениці,
Дав він ї пити зимной водиці.

Голубка не їст, голубка не п'є,
Все під дубину плакати летит.

– Хоць би ту било сімсот чотири,
Нима такого, як був мій милий.

А мій милийкий, голуб сивийкий,
На личко білий, сам чорнобривий.