Рветься з душі, з моїх надр сокровенне
І я несміливість свою поборов,
Бо є і святе щось і чисте у мене -
Це моя до тебе нестримна любов.

Серце палає моє пломенисто,
В плескоті річки я чую твій сміх.
І так на душі мені легко і чисто,
Чисто, неначе кришталь або сніг.

У мені весна і буяє, і квітне,
Хоч вже під зиму клен листя згубив.
Ти в мене єдина - кохана і рідна,
А здалось колись, що кількох вже любив.

Тебе називаю "моя ти, лебідко",
Я ім'я твоє промовляв уві сні,
Бо ти загадково, неначе чар-квітка,
Ніжно цвітеш, проростаєш в мені.